Матеріали для взуття: шкіра

Шкіряна сировина для виготовлення взуття за призначенням поділяється на: шкіру для низу взуття (підошва, основні устілки, ранти, жорсткі задники і каблукі), шкіру для верху взуття та підкладки.

Шкіра для низу взуття товста, щільна, жорстка, стійка до стирання, добре утримує кріплення для підошви (взуттєві гвинти, дужки і цвяхи). Таку шкіру роблять комбінованими методом дублення свинячої сировини.  Шкіра для низу взуття є двох типів: для гвинтового і цвяхового способів кріплення, для ниткового і клейового способів кріплення. Шкіру для гвинтового і цвяхового способів кріплення  виробляють зі шкур великої рогатої худоби і кінських Хазів (шкіра задньої частини коня). Для шкіри ниткового і клейового способів кріплення використовують ті ж шкури, що й для першого виду, плюс свинячі та верблюжі.

Шкіра для низу взуття не повинна бути тонше 2,5 мм. По товщині її подялють на шість категорій (I - шкіра завтовшки більше 5,0 мм; II - від 4,6 мм до 5,0 мм; III - від 4,1 мм до 4,5 мм; IV - від 3,6 до 4,0 мм; V - від 3,1 д о 3,5 мм; VI - від 2,5 до 3,0 мм). Взуттєву шкіру I-IV категорії використовують для вирізання підошви і основних устілок, а шкіра V і VI категорії досить тонка і не годитися для підошов, тому  її викоритовують для устілок.

Взуттєва шкіра для верху взуття і підкладки поділяється на чотири типи: юхта для верху взуття (вичинена шкіра комбінованого дублення), шкіра для верху взуття (окрім юхти та замші), замша для взуття і шкіра для підкладки взуття.

Юхту для верху взуття виробляють з кінської, свинячої та яловичої юхти. Кінську юхту виготовляють з кінських передин, свинячу юхту зі свинячих шкур. Свиняча юхта низької міцності, зате має високий рівень  водопроникності  (має отвори від щетини). З неї роблять халяви чобіт, берци черевик і верх сандалій. Яловичу юхту виготовляють з шкур великої рогатої худоби. В порівнянні з кінською та свинячою юхтою, яловича має більшу щільність, міцність, водопроникність, зносостійкість, тому яловича юхта цінніша.  
За способом обробки юхта буває: ворсова, з природною і штучною лицьовою поверхнею. За характером обробки розрізняють гладеньку та нарізну юхту. Юхту фарбують способами барабанного, покривного або комбінованого (барабанного і покривного) фарбування. Фарбу для взуттєвої юхти використовують чорну (тільки для взуттєвої юхти), білу (тільки для сандальної) і кольорову.

Шкіру для верху взуття (крім юхти та замші) виробляють способами дублення. Шкіра для верху взуття в порівнянні з юхтою має гарний зовнішній вигляд завдяки пористій структурі, м'якості, тягучості та ретельній обробці. Саме з неї виготовляють верх повсякденного, модельного, спортивного, легкого, домашнього та  ортопедичного  взуття. 
Шкіру для верху взуття виробляють зі шкур великої рогатої худоби (опоек, виросток, полукожник, бичок, яловка, бичіна, бугай). Опоек і виросток - зі шкур молочних телят (найбільш цінна); полукожник - зі шкур молодих бичків та телиць; бичок - зі шкур бичків; яловку - зі шкур корів і телиць; бичіну і бугая - зі шкур биків.

Шкіру для верху взуття з козячих шкур називаються шевро та козлячі. Вони мають мерею (малюнок на верхній стороні шкіри), яка схожа на дрібну луску. 
Шкіра для верху взуття зі шкур овець називається Шеврет. Вона тонка, пухка, м'яка, тягуча і нетривка, тому її використовуєть для виготовлення верху легкого, літнього та домашнього взуття. 
Свиняча шкіра для верху взуття жорстка, суха, з грубою і зморшкуватою лицьовою поверхнею. Буває також з природною, штучною лицьовою поверхнею, гладкою та з художнім тисненням. Її використовують  для виготовлення верху спортивного, повсякденного і домашнього взуття.

Шкіру для верху взуття із шкур лошат називаються жеребок та виметка. Вони менш міцні, ніж опоек і виросток. Шкіри зі шкур дорослих коней називають кінські передіни, через дефекти (подряпини, сідловини, рубці), по міцності вони гірше. Жеребок, виметку та кінські передіни використовують для виготовлення верху повсякденного взуття.

Шкіру для верху взуття з екзотичних видів сировини (шкури собак, рептилій, верблюденят і риб) виробляють в невеликій кількості. 
За способом обробки шкіра для верху взуття буває з природнью лицьовою поверхнею, зі штучною лицевою поверхнею та ворсовою (нубук, велюр, спилок-велюр). 
За характером обробки лицьової поверхні: гладкі, нарізні та  з художнім тисненням. Для її забарвлення використовують казеїнові, акрилові, нітроцеллюлозні і поліуретанові фарби для взуття. 
Кращі властивості має шкіра, пофарбована казеїновою фарбою. 
Поліуретанові покриття для взуття часто використовують для лакових шкір, шкір з природною і штучною лицьовою поверхнею.

Замшу для взуття виробляють зі шкур оленів (найбільш високоякісна замша), лосів, опойка методом дублення. Ця шкіра немає лицьового шару (його видаляють перед дубленням). Замша для взуття – тонка, м'яка, пориста, тягуча та міцна шкіра. Замшу використовують для виготовлення верху модельного взуття.

Шкіру для підкладки взуття (підкладкова шкіра) виробляють зі шкур великої рогатої худоби, свинячих, козячих, овечих шкур (овчина підкладкова) методом дублення. Для підкладкових шкір використовують низькоякісну сировину, яка не підходить для виготовлення шкір для верху взуття. Підкладкова шкіра за способом обробки лицьової поверхні буває природньою, штучною та з обробкою на бахтарму. За способом обробки лицьової поверхні бувають гладкімі та нарізними. За забарвленням бувають натуральними, освітленим, кольоровими (покривного і барабанного фарбування).